ВСТУП 2
СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 5
ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ 8
ВПРОВАДЖЕННЯ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 13
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 17
Нові виробничі технології вимагають від молодих спеціалістів не тільки досвідченості, активності, пошуку, але також самостійності, впевненості, вміння жити та працювати в нових умовах, бути соціально зорієнтованими. У сучасних умовах соціальна мобільність майбутнього спеціаліста приймає не тільки особистісний, але й особливий соціально-значущий характер. Необхідність встановлення взаємозв’язку між системою освіти та розвитком економіки, між професійними здібностями особистості та потребами суспільства висуває завдання по модернізації освітньої діяльності у вищих навчальних закладах. При удосконаленні технології освіти необхідно враховувати всі її складові: професійну компетентність та педагогічну майстерність викладача, прийняті форми, методи та засоби навчання, організацію процесу самостійної роботи студента. Ефективність освіти визначається її результатами у зіставленні з їх цілями та засобами досягнення; вкладом у створення матеріальних та духовних цінностей, у навчанні нових поколінь мистецтву правильно жити у будь-які часи. У соціальних перетвореннях та вдосконаленнях процесів цивілізації необхідно виділити важливість професійної компетентності спеціаліста, яка є основним критерієм конкурентоздатності випускника вищого навчального закладу. Поліпшення якості підготовки фахівців вимагає пошуку ефективних шляхів формування у студентів системних уявлень щодо об’єкта своєї професійної діяльності, вмінь і навичок його дослідження, організації та управління. Успішне розв’язання навчально-виховних задач у вищій школі визначається відповідним рівнем професійно-педагогічної культури професорсько-викладацького складу та рівнем технологій навчання. Сучасна педагогічна технологія є синтезом професійно-педагогічного рівня викладачів, які на достатньому рівні забезпечені і вільно володіють якісними інформаційно-предметними засобами. Актуальність питання удосконалення навчальних технологій вищої школи безсумнівна. Значну кількість наукових досліджень присвячено розвитку педагогічних технологій. Аналізуючи різноманіття дослідницьких напрямків, необхідно відмітити, що проблема викладання саме дисциплін «Екологія» у коледжі, залишається відкритою. При становленні професійних якостей майбутніх спеціалістів основну роль відіграють знання, здобуті під час вивчення дисципліни. У зв’язку з цим необхідно відзначити існуючі на сьогодення проблеми, які призводять до зниження якості засвоєння навчального матеріалу.
Усвідомлюючи необхідність подолання редукції навчального процесу одним зі шляхів є втілення в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій. Результатом чого є покращення засвоєння майбутніми студентами навчального матеріалу, зменшення часу на вирішення стандартних завдань та полегшення розв'язання нестандартних, стимулювання творчого потенціалу студентів, зумовленість їх позитивного ставлення до навчальних дисциплін, підвищення рівня їх інформаційної культури та створення умов для повноцінного розкриття їх як особистостей. Серед різноманіття існуючих технологій необхідно виділити ті, які спрямовані на зміну форми подачі навчального матеріалу, підвищення наочності, розвиток творчого потенціалу студента. В даній статті розглянуті існуючі інноваційні напрямки педагогічних технологій з подальшою їх інтеграцією в процес підвищення якості викладання технічних дисциплін. Умовно систематизуємо основні інноваційні напрямки педагогічних технологій: - психолого-педагогічний, спрямований на успішність взаєморозуміння між викладачем та студентом; - зміна форми подачі навчального матеріалу; - підвищення наочності навчального матеріалу; - розвиток творчого потенціалу. Згідно [1] педагогічні технології можна класифікувати наступним чином. Структурно-логічні технології: поетапна організація системи навчання, що забезпечує логічну послідовність постановки і розв'язання дидактичних задач на основі відбору їх змісту, форм, методів і засобів навчання на кожному етапі з урахуванням поетапної діагностики результатів. Інтеграційні технології: дидактичні системи, що забезпечують інтеграцію міжпредметних знань і вмінь, різноманітних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, занять, навчальних днів. Ігрові технології: дидактичні системи використання різноманітних ігор, під час виконання яких формуються уміння розв'язувати завдання на основі компромісного вибору (театралізовані, ділові та ролеві ігри, імітаційні вправи, індивідуальний тренінг; розв'язання практичних ситуацій і задач, комп'ютерні програми тощо). Тренінгові технології: система діяльності для відпрацювання певних алгоритмів розв'язання типових практичних завдань, за допомогою комп'ютера (психологічні тренінги інтелектуального розвитку, спілкування, розв'язання. Інформаційно-комп'ютерні технології: це технології, що реалізуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання на основі діалогу «людина-машина» за допомогою різноманітних навчальних програм (тренінгових, контролюючих, інформаційних тощо). Діалогові технології: сукупність форм і методів навчання, заснованих на діалоговому мисленні у взаємодіючих дидактичних системах суб'єкт- суб'єктного рівня: (студент-викладач, студент-автор, викладач-автор тощо). Діалогові форми вважаються найбільш поширеними серед інших сучасних технологій. Особливість сучасної освіти полягає в тому, що на практиці різні технології можуть активно і дуже результативно поєднуватися. Серед останніх інноваційних тенденцій необхідно відмітити педагогічні технології на основі особистісної орієнтації педагогічного процесу, які повинні переважати у сучасній освіті. Найважливішою складовою навчального процесу стає особистісно орієнтована взаємодія викладача і студента. Навчально-виховний процес базується на спілкуванні викладача зі студентами. На думку багатьох психологів і педагогів, першочергове значення для успішного спілкування мають три фактори: надійність того, хто говорить; зрозумілість повідомлень, врахування зворотних зв’язків стосовно того, наскільки правильно його зрозуміли. При цьому необхідно пам’ятати про загальнолюдські правила етики спілкування. Але головним фактором, який належить до педагогічних умов спілкування є глибоке знання дисципліни викладачем.
СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІВикладач – це центральна фігура навчально-виховного процесу у вищому закладі освіти. Він самостійно ставить освітні цілі, обирає засоби своєї діяльності, розвиває у студентів інтерес не тільки до майбутньої професії, а й до науки взагалі. Саме вільне володіння дисципліною «Екологія» викладачем може спонукати у студентів інтерес до знань, повагу до викладача та його вимог [2]. Стосовно зміни форм подачі інформації необхідно відмітити різноманітність існуючих технологій. Наприклад, такі ефективні (передусім інноваційні та інтерактивні) методи професійного навчання, як: аудіовізуальний, проблемний (проблемно-пошуковий), ситуативний (кейс- метод), робота в малих групах, навчальний полігон, дерево рішень, дебати, дискусія із запрошенням фахівців, моделювання, метод проектів, метод інтерв'ю (інтерв'ювання) та консультування, навчаючи вчуся, аналіз помилок (колізій, казусів), коментування та оцінка (або самооцінка) дій учасників, майстеркласи, тренінги індивідуальні та групові та інші. Сучасний навчальний процес модернізується також технічними, зокрема комп'ютерними і програмними інноваціями. Ось чому аудіовізуальний метод, призначений спочатку для популяризації знань і залучення до навчання широкої аудиторії, дедалі більше застосовується при викладанні у вищій технічній школі. Широке впровадження технічних засобів навчання у професійну підготовку фахівців, використання можливостей Інтернет, робота з електронними базами даних, застосування теле-, відео-, аудіо-, фото- та інших матеріалів у навчальному процесі підсилює пізнавальну активність студентів, що дозволяє досягти максимальної економії часу для засвоєння навчального матеріалу у значних обсягах, стимуляції творчості, уяви, навичок узагальнення та конкретизації наукових фактів. Кращому засвоєнню навчального матеріалу сприяє розташування перед очима слухачів плану заняття, формулювання мети, прізвищ вчених, цитат, запитань для дискусії, фрагментів документів тощо. Це сприятиме кращій орієнтації слухачів у матеріалі та його засвоєнню. Наочні засоби можуть супроводжувати будь-який публічний виступ. Усе ширше застосовуються технічні засоби також під час наукових заходів та презентацій. Ефективність методу визначається мінімальними витратами навчального часу та економією зусиль студентів і викладачів. За умови презентації матеріалів навчальних дисциплін у вигляді навчальних фільмів, CD, мультимедійних пакетів до кожної теми курсу, здійснення контролю знань за допомогою комп'ютерної техніки процес навчання значно виграє як у кількісних, так і якісних показниках. Аудіовізуальний метод має величезні потенційні можливості для застосування у викладанні всіх дисциплін. Але й від викладача він потребує володіння комп'ютерними знаннями і технологіями, системного та творчого бачення предмета. Ефективність методу визначається мінімальними витратами навчального часу та економією зусиль студентів і викладачів. За умови презентації матеріалів навчальних дисциплін у вигляді навчальних фільмів, CD, мультимедійних пакетів до кожної теми курсу, здійснення контролю знань з допомогою комп'ютерної техніки процес навчання значно виграє як у кількісних, так і якісних показниках [3]. У сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально- економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання. Формування умінь і професійних навичок студентів найкраще відбувається у процесі створення суспільно-корисної продукції, що є суттю діяльнісного методу навчання. Якщо традиційно навчання відбувається шляхом засвоєння інформації, формування знань і подальшого здобуття умінь, то діяльнісний метод передбачає набуття у процесі навчання конкретних умінь, що мають суспільно-корисну вартість, наприклад використовуватись при створенні електронного підручника, навчальної презентації. Наприклад, особливості засвоєння знань з дисциплін технологічного циклу, а саме "Технологія конструкційних матеріалів (ТКМ)", "Технологічні основи машинобудування (ТОМ)", полягають у тому, що вивчення фізико- хімічних основ процесів обробки матеріалів неможливе без їх чіткого уявлення. Тому викладення теоретичного матеріалу обов’язково супроводжується демонстрацією ілюстративного або схематичного зображення процесів, які описуються. Втілення у навчальний процес елементів діяльнісного методу навчання полягало у запропонуванні студентам створення комп’ютерних моделей основних технологічних процесів обробки матеріалів, які вивчаються в рамках дисциплін. Моделювання здійснювалось за допомогою системи тривимірного твердотільного моделювання «КОМПАС-3D».Результатом творчої роботи студентів було отримання наочного навчального матеріалу, візуалізація технологічних процесів, які вивчаються, явищ та взаємозв’язків між об’єктами. Що у подальшому було втілено у презентаційних чи дистанційних курсах лекцій. Застосування діяльнісного підходу до процесу навчання призвело до підвищення якості засвоєння теоретичного матеріалу з технологічних дисциплін та отримання практичних навичок з комп’ютерного тривимірного моделювання. Таким чином, результатом проведених досліджень є аргументація застосування вищезазначених інноваційних педагогічних технологій в процесі викладання технічних дисциплін у вищій технічній школі. Результатом чого повинно стати формування готовності майбутніх фахівців до самостійної творчої активності, уміння за власною ініціативою знаходити відповіді на питання, застосовувати логічні знання й уміння, критично мислити та критично оцінювати власну діяльність. Подальші кроки стосовно удосконалення педагогічних методик будуть спрямовані на створення електронних підручників з технічних дисциплін.
Висвітлення питання щодо психолого-педагогічних аспектів ефективного використання сучасних методів навчання у процесі викладання дисципліни «Екологія» викладачем, яке не можливе без використання сучасних освітніх технологій у освіті, до яких включено: професійно-орієнтоване навчання, проектна робота в навчанні, застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій, робота з навчальними комп’ютерними програмами з гуманітарних наук (система мультимедіа), дистанційні технології в навчанні , створення презентацій в програмі PowerPoint, використання інтернет-ресурсів, навчання в комп’ютерному середовищі (форуми, блоги, електронна пошта), новітні тестові технології (створення банку діагностичних матеріалів з курсу навчального предмета для проведення комп’ютерного тестування з метою контролю студентів). ключові слова: мультимедіа, віртуальна реальність та моделювання, фундаментальна ідея моделювання, імітаційно – активні методи, навчання по станціях.
У Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.) вказується на необхідність забезпечення прискореного, випереджального розвитку освіти, а також створення умов для розвитку, самоствердження та самореалізації особистості впродовж життя. Гуманістична спрямованість сучасної освіти полягає в постановці мети – розвинути людину, її особистісні якості, адже розвиток людини визначає розвиток суспільства. Нині актуальним є створення нових освітніх технологій, які мають сприяти загальному розвиткові особистості, індивідуального досвіду, творчості. Використання новітніх технологій в навчанні дозволяє йти в одну ногу з часом, підвищувати зацікавленість студентів до навчання. Саме тому, актуальним питанням залишається на сьогодні розвиток сучасних освітніх технологій, поширення їх в сучасних школах України.
Об’єктом вивчення виступають освітні технології.
Предметом дослідження є сучасні освітні технології як аспект ефективного використання сучасних методів навчання у діяльності викладача.
Метою роботи є визначення поняття сучасних освітніх технологій та доведення необхідності їх використання в навчальному процесі.
Означена мета зумовила постановку наступних завдань:
охарактеризувати сучасні освітні технології, розкрити їх суть та значення;
визначити основні види сучасних освітніх технологій;
висвітлити особливості використання сучасних освітніх технологій на уроках;
проаналізувати ефективність використання сучасних освітніх технологій в практичній роботі викладача;
Навчання в загальноосвітніх закладах потребує пошуку ефективних методів навчання, засобів контролю засвоєння знань, що значно підвищували б якість навчання. Збільшення обсягу знань та обмеження часу для його викладання вимагає від сучасного педагога застосування ефективніших методів та технологій навчання. Збільшення комп’ютерної техніки та подальше її вдосконалення поширює можливості викладачів використовувати комп’ютерні технології не тільки при вивченні інформатики, але й поєднанні викладання гуманітарних дисциплін із використанням комп’ютерної техніки. Новітні розробки в галузі інформаційних технологій змінюють спосіб їх застосування при вивченні різних дисциплін у процесі навчання. Концепції інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації шкіл зазначено, що інформатизація навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи передбачає, у першу чергу, широке використання в процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання на базі сучасних комп’ютерів і телекомунікаційних мереж [4, с.3-10]. Сисоєва С. зазначає, що сучасний педагог має усвідомлювати тенденції розвитку швидкозмінного світу, формувати свої навички та вміння протягом життя, розвивати інформаційну культуру та творчі якості особистості [6, с.61].
За визначенням ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання та засвоєння знань із обліком технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти. Освітні технології – це модель оптимальної спільної діяльності викладача та учня, спрямована на реалізацію навчального процесу з обов’язковою вимогою: забезпечення комфортних умов викладання і навчання; орієнтації на особистість учня.
Для успішної побудови методики навчання слід спиратися на такі компоненти як: індивідуальні здібності студентів; здатність викладачів до ефективного впровадження сучасних освітніх технологій; дидактична орієнтація на вироблення позитивно мотивованого ставлення студентів до нового. Сучасні освітні технології можуть класифікуватись як: презентаційні; доставки; взаємодії. Презентаційні технології включають: книги та друковані матеріали; електронні тексти та публікації; комп’ютерні навчальні програми; мультимедіа; телебачення; радіо; віртуальну реальність та моделювання; електронні підтримуючі системи. Мультимедіа. Суттєву роль у збільшенні можливостей мультимедіа відіграють авторські системи. Тенденцією їхнього розвитку зараз є рух в бік презентації матеріалів у Інтернет. Мультимедіа також розвиваються як розважальна індустрія. Деякі вважають, що у майбутньому з’явиться комбінація освітніх компонентів з розважальною презентацією – edutainment. Телебачення. Використовується багатьма навчальними закладами світу як засіб інформації. Розміри телепродукції збільшуються та стають більш технологічними. Радіо. Використовувалось на початковій стадії розвитку відкритого навчання, зараз особливо популярне в тих країнах, де телебачення та мереж мало. Нині різні локальні радіостанції збільшили свою роль у Європі, значна кількість працює сьогодні в Інтернет. Віртуальна реальність та моделювання. Віртуальна реальність походить від моделювання, яке використовується для складних тренувальних задач для військових, пілотів, операторів електростанцій. Фундаментальна ідея моделювання – це створення реальної ситуації для того, хто навчається. Протягом декількох десятиліть моделювання виконується на комп’ютерах, що дозволяє відтворювати різні можливості моделей. Але проектування та використання може бути досить тривалим і потребує значних зусиль. У віртуальній реальності використовується тривимірна графіка і здебільшого в іграх. Розвиток цього напряму в навчанні ще більш тривалий, ніж у моделюванні.
Якісна мовна підготовка студентів не можлива без використання сучасних освітніх технологій. Сучасні технології в освіті – це професійно-орієнтоване навчання, проектна робота в навчанні, застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій, робота з навчальними комп’ютерними програмами з гуманітарних наук (система мультимедіа), дистанційні технології в навчанні , створення презентацій в програмі PowerPoint, використання інтернет-ресурсів, навчання в комп’ютерному середовищі (форуми, блоги, електронна пошта), новітні тестові технології (створення банку діагностичних матеріалів з курсу навчального предмета для проведення комп’ютерного тестування з метою контролю студентів).
Використання сучасних інформаційних технологій на уроці – надзвичайно актуальне і водночас проблематичне питання для викладача. У методиці викладання дисциплін ця проблема розробляється з початку 80-х років ХХ століття. Сьогодні використання інформаційних технологій – одна з умов успішного навчання. Тому викладач повинен, окрім ґрунтовної фахової підготовки, володіння сучасною комунікативною методикою, використовувати інформаційні технології на усіх етапах навчання – це вимога часу. Сучасні інформаційні технології мають бути ефективним інструментом, який полегшить засвоєння знань, зробить навчання інтерактивним, комунікативно спрямованим, цікавим, наочним, індивідуальним. Навіть дуже „традиційний” викладач зі стійким імунітетом до втручання новітніх технологій не може заперечити, що Інтернет є дуже багатим джерелом потенційних навчальних ресурсів. Та поки викладачі ще лише готуються до викладання предмета з використанням комп’ютерів, учні вже давно вчаться за допомогою Інтернету. Найбільш емоційно привабливими і професійно необхідними в інноваційному навчанні є імітаційно – активні методи, які поділяються на неігрові (аналіз конкретних ситуацій, імітаційні вправи, індивідуальний тренаж) та ігрові (ділові ігри, розігрування ролей, ігрове проектування). Рівень сформованості концептуальної моделі навчання у більшості студентів не може забезпечити достатньо високого рівня активності в навчальній діяльності. По ряду предметів дуже низькі як оцінки емоційної привабливості, так і оцінки індивідуальної необхідності цих предметів. За цих предметів пізнавальна активність студентів підмінюється системою зовнішнього впливу, що приводить до формального вивчення “аби здати”. Навчання по станціях. Навчальна техніка, при якій учні виконують роботу над навчальним матеріалом, який упорядкований у вигляді станцій (учні отримують робочі плани з обов’язковими та вибірковими завданнями). При навчанні по станціям в студентів є можливість вибору стосовно розподілу часу, послідовності виконання завдань та соціальної форми, що використовується (індивідуальна робота, парна робота, групова робота). Таким чином, учні навчаються планувати свій час, навчаються самооцінці, аналізу власного навчального успіху, плануванню та проведенню етапів роботи. Робота по станціям дозволяє здійснювати диференціацію по здібностям, інтересам студентів, по ступеню складності завдання. До нестандартних занять, які значно відрізняються від класичних і дають можливість використовувати сучасні методи і технології можна віднести: презентацію, телеміст, випробування, КВК, рольові ігри, ділова гра, круглий стіл, вікторина, аукціон, турнір, урок-подорож, мозкова атака, інтерв’ю, прес-конференція, складання задач та віршів, звіт, дискусія, дослідження, змагання тощо [7,c.84].
З особистих спостережень, зробила висновок, що активність дітей, їх бажання працювати та зацікавленість в завданнях, викликані новизною такого типу навчання. Саме тому, вважаю за необхідне вводити, особливо для студентів середніх класів сучасні інтерактивні технології роботи. Сучасне суспільство диктує свої правила, воно вимагає, аби освіта, якщо вона хоче залишатися якісною освітою, удосконалювалася так само, як удосконалюється світ довкола нас. Більш того, в систему освіти інформатизація повинна була увійти першою. Але через низку обставин (головним з яких є недостатнє фінансування освітніх установ) використання сучасних освітніх технологій в процесі освіти в периферійних частинах України лише почало поширюватися. Звідси витікає ще одна проблема – більшість викладачів в наших школах були виховані не в такому насиченому інформацією середовищі, як зараз. Не всі уміють і вважають за потрібне користуватися нововведеннями. Тоді як сучасний школяр вже не той, що був раніше. І без розуміння того, що сучасна освіта неможлива без використання сучасних технологій викладач не зможе дати учню ті знання, які будуть необхідні йому в «дорослому» житті. Відмовляючись від використання сучасних технологічних засобів на уроках, педагог втрачає можливість точної реєстрації фактів, зберігання і передачі великого об’єму інформації, угрупування і статистичної обробки даних. Використання ж комп’ютера і інших сучасних технологій дозволить оптимізувати управління навчанням, підвищити ефективність і об’єктивність учбового процесу при значному заощадженні часу викладача, мотивувати студентів на здобуття знань.
ВПРОВАДЖЕННЯ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙІнноваційні технології швидко увійшли в усі галузі нашого життя. В зв'язку з цим виникає нагальна потреба використання комп'ютерної техніки під час вивчення багатьох дисциплін. Адже щоденно змінюється екологічна ситуація в світі, законодавство, природа, погода. Інформація, подана в підручнику, перетворюється в застарілу ще під час видання підручника. Вивчення окремих дисциплін чи окремих тем з використанням інноваційних технологій, комп'ютерної техніки та найсвіжішої інформації, взятої з мережі Internet, - один із способів оптимізації та урізноманітнення навчально-виховального процесу. Чому сьогодні застосування комп'ютера в навчальному процесі вважають інновацією?
Під інноваціями в широкому змісті розуміється використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження нової ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес. Саме використання персонального комп'ютера в навчальному процесі і є новою технологією в навчанні, нововведенням в навчальному процесі.
Внаслідок посилення демократичних тенденцій у житті суспільства освітні системи, як його значущі складові, почали переносити акцент із масових педагогічних явищ на особистість, вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвитку, умов саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах її життєдіяльності. Тенденція особистісної орієнтованості освітніх систем виявляється й у педагогічній освіті. Навчальним закладам сьогодні необхідні не просто хороші викладачі, а викладач - технолог, викладач - майстер, викладач - новатор. Створення альтернативних типів коледжів, визнання за кожним коледжем права мати свій неповторний образ, працювати за авторськими програмами потребують викладачів з інноваційним мисленням, здатних усвідомлено взяти на себе відповідальність як за особистість іншої людини, що постійно розвивається, так і коледжу, як системи, що теж перебуває у розвитку.
Ідея втілення інноваційних технологій в навчання передбачає досягнення мети високоякісної освіти, тобто освіти конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній людині умови для самостійного досягнення тієї чи іншої цілі, творчого самоутвердження у різних соціальних сферах.
Однак інноваційність, як дидактичний засіб чи система, має при цьому втілитися у навчальні предмети. Реалізація ідеї створення інноваційних курсів і занять виявляється не дуже легкою.
Ідея втілення інноваційних технологій в навчання стала останнім часом предметом інтенсивних теоретичних та практичних досліджень. Її теперішній етап характеризується як емпіричною спрямованістю - розробкою та проведенням викладачами інноваційних занять різних профілей, так і теоретичною - створенням та вдосконаленням інноваційних та інтегрованих курсів, у ряді випадків поєднуючих численні предмети, вивчення яких передбачено навчальними планами. Інноваційні технології дають можливість, з одного боку, показати студентам "світ у цілому", подолавши дисциплінарну розрізненість наукового знання, а з іншого - звільнений за рахунок цього навчальний час використовувати для повноцінного здійснення профільної диференціації у навчанні.
За останні кілька років персональні комп'ютери перестали бути екзотикою і ввійшли в наше повсякденне життя. У нашій країні, як і в усім світі, йде витиснення "ручної" розумової праці комп'ютерною.
Наслідком є зміна ситуації на ринку праці. Одним з основних вимог при прийомі на роботу стає уміння користуватися комп'ютером. Така вимога пред'являється і секретареві, і бухгалтерові, і редакторові і іншим фахівцям. Для того, щоб ефективно використовувати комп'ютер, треба вміти скоріше не програмувати, треба уміти володіти ефективно готовими програмами, що дозволяють вирішувати дуже різні задачі.
Нові інноваційні та інформаційні технології наприкінці XX століття стали не тільки головною рушійною силою прогресу, засобом спілкування між державами, компаніями, університетами, новою формою торгівлі, але й потужним засобом навчання. За даними соціологічного дослідження для 68% підлітків комп'ютер є робочим інструментом, 12% використовують ПК для розваг, для 18% - це можливість спілкуватися з друзями, а для 2 % - можливість відключитися від дійсності.
Використання інноваційних технологій у процесі вивчення «Екології» дає змогу покращити зміст навчання, вдосконалити методи і форми навчання, активізувати та індивідуалізувати його. Але слід підкреслити, що ніяка, навіть найдосконаліша комп'ютерна навчальна програма не замінить викладача. Тільки він повною мірою може керувати навчально-пізнавальною діяльністю студентів, залишаючись центральною фігурою навчально-виховного процесу.
Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність/ В.В. Химинець. – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007. – 364 с.
Биконя О.П. Особистісно орієнтована взаємодія викладача і студента – складова педагогічного процесу у навчанні англійській мові за професійним спрямуванням// Нові технології навчання: Наук.-метод. зб./ Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України. – К., 2010. – Вип.63. – 117 с., С.3-9 Інновації як фактор модернізації та підвищення якості вищої освіти: Бібліогр. покажчик (1995-2006) /Укл. Н.В.Артикуца, О.М.Клоченок, Т.О.Ліщук; НаУКМА. - К.: Стилос, 2006. – 630 с.
Педагогічні технології/ Ганна Сазоненко; упоряд.:Г. Мальченко, Т.Вороненко,-К.: Шк. світ, 2009.-128с.- (Б-ка «Шк. світу»).
Грих Е. Информационные технологии в управлении и учебным процессом вуза: Материалы межрегиональной научно-практической конференции – 11-13 октября 2002. – с. 74-75.
ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006–2010 роки [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =1153-2005-%EF.
Концепція інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл: Затверджено колегією Міністерства освіти і науки України від 27 квітня 2001 р. № 5/8-21 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2001. – №13. – с. 3-10
Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2008. – 447 с.
Сисоєва С. Сучасні аспекти професійної підготовки викладача // Педагогіка і психологія. – 2005. – №4(49).– с. 60-66.
Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій/ Автор-укладач Н.П. Паволокова. -Х.:Вид. група «Основа»,2009.-176с.- (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).
